Рабами ставали представники захоплених народів та його нащадки. Землероби, муляри та ремісники не володіли власністю, оскільки всі землі Єгипту були поділені між васалами (феодалами). Вони мали право працювати на землі та в майстернях та виплачувати за це певний податок.
Раби вважалися і називалися людьми, що стояли під заступництвом законів, мали свою законну сім'ю та власність. Храмові та казенні раби відрізнялися випаленим тавром із печаткою присутнього місця, веденню якого вони підлягали.
Перетворитися на раба під час військового конфлікту між давньогрецькими полісами міг, в принципі, будь-яка вільна людина, якщо її візьмуть у полон. Далі він уже як раб міг бути проданий у Греції чи інших країнах. Рабство було нормою вже у гомерівський період.